15

15

Реальність.

— Арія сьогодні не буде.

— А що так? Ти дзвонила йому?

— Дзвонила, сказав, що не прийде. Запитала: «чому?», відповів: «Тому, що!»

— Ти ж знаєш, чому.

— Знаю, але мені хотілося почути його версію. Уже так розлінувався, що навіть лінь придумати що-небудь збрехати.

Ілентина і Таленка стоять біля театру, дивляться як радо зустрічає Кулона, колишня його собака, а тепер собака його колишньої дружини.

— Вчора були у куми. Антон при всіх подарував колечко з діамантом, просив мене вийти за нього заміж. Відповіла йому згодою, вийду за нього.

— На весілля запроси.

— Обов’язково!

Таленка з Антоном громадським шлюбом живуть уже років вісім, а може й більше. Цікаво, чи захотів би Антон на Таленці одружитися, як би вона не отримала спадок? Можливо ні, тоді вона не змогла б купити квартиру і їм не було б де жити, а може й так, хто знає. Зареєструвати їхні стосунки офіційно, Антон хотів з самого початку, не хотіла Таленка, не сприймала серйозно реєстрацію шлюбу в такому віці. Ставила напів жартома різні умови, однією з умов і було кільце з діамантом. Тепер, коли Антон умови виконав, повинна згодитися.

— Таленка, сміливо виходь заміж, тепер це не має значення, для тебе нічого не поміняється. Прийняли закон, який прирівнює громадянський шлюб до звичайного. Досить двох свідків, які підтвердять, що він йшов в дім з продуктами, собаку вигулював, і тоді він має всі права, як законний чоловік.

— Антон ще про це не знає.

— То й не кажи, хай бачить як безмежно ти йому віриш.

— Я йому вірю і він про це знає. Деяким чоловікам дуже важливо бути офіційно одруженим. Антон якраз такий.

Розмовляючи, жінки спускаються по Фролівській до Контрактової площі, в сквері сідають на лавочку.

— Знаєш, Таленка, чоловіки дивні, вони не ведуть себе так, як я на тому сайті від імені Івана, чи то Арія. Для чоловіків така активність не властива, хіба що мусять, як що це їхня робота, а жінкам така моя поведінка подобається.

— Ілентина, бо ти знаєш, що хочуть жінки, що їм подобається і те робиш.

— Звичайно знаю і роблю це від імені Арія.

— Не помиляєшся коли ти хто?

— Трохи буває, але звертаю то на недосконалого перекладача. Поляки взагалі якось інакше ніж ми мислять. Я по секрету сказала одній, що я не Іван а Арій і розраховую, що всі її подружки будуть знати, а вони не знають. Вона їм не сказала! Уявляєш? Їй сказали: «Нікому не говори.» і вона не говорить. В нас, як то роблять? Говорять, звичайно, але по секрету. Мені прийшлося «по секрету» кожній окремо розповісти. Та полячка, її звати Киця, шукає такого чоловіка, яких взагалі не буває.

— Якого вона хоче?

— Щоб був відповідного їй віку, здоровий, активний, любив те, що вона любить, був сексуальний і не імпотент.

Жінки сидять, сміються. Напроти них збираються грати вуличні музиканти, налагоджують апаратуру.

— Щоб був активний в сексі, треба брати молодого, але вона хоче щоб, можна було потім з ним одружитися.

— Хіба молоді хочуть старших?

— Якраз молоді й хочуть. Я мала багато пропозицій якраз від молодих, від 23 до 33 років. Вони готові кого завгодно «охопити сексом», а як що в жінки є житло, то вона дуже популярна, аби хотіла. А той вік, що хоче Киця, там уже дев’яносто процентів імпотентів. А ті, що ще не імпотенти, навряд чи можуть так, як вона хоче.

— Ти б написала їй, що таких не має.

— Писала. Вона відповіла, що з п’яти мільярдів знайде. Але ж п’ять мільярдів це не всі чоловіки, як що відняти жінок, дітей, гомосексуалістів і імпотентів, то не залишається з чого вибирати.

— А навіщо він їй той секс? Мені секс зараз, що є, що немає. А тобі, Ілентино?

— Мені також. Жінки бувають різні. Згадай Галушку, їй потрібно було, щоб сексом її стомили, щоб вона вимоталася, а оргазм вона ніколи не отримувала.

— Може якраз тому, що не отримувала, хотіла, хоч стомитися.

— Може. Чоловіки того віку, що хоче Киця, ті що ще щось можуть, хочуть жінку значно молодшу, надіються, що це їх омолодить, а ті, які нічого не можуть, вони нічого не шукають, їм жінка не потрібна.

— Тепер розумію, чому чоловіки носяться зі своїм членом, як з писаною торбою. Жінки можуть любити і без сексу, а чоловіки мабуть ні. Їм, як не потрібний секс, то не потрібна й жінка.

— Таленка, а як же Тонін тато, що полюбив молоду китаянку? Хоча, він не збирався жити з нею разом, тільки з молодою поговорити, та на неї подивиться. Це мабуть, не одне й те саме.

Музиканти налагодили свою апаратуру, їхня співачка почала співати. Ілентина і Таленка піднялися, пішли зі скверу.

Реальність.

Я привітала Мовчуна з днем народження відразу з двох сторін і як Ілентина, і як Арій. Рух, який я підняла перед тим, дав свої результати. Його подружки привітали його з днем народження, деякі по кілька раз. Я також разів зо три, щоб не відставати від інших.

Цього року Мовчун мав день народження і зустріч однокласників одночасно, тому мав надію, що йому не буде одиноко, як завжди в цей день. Я повісила привітання вранці сама перша на його сторінці. Після мене його привітала Киця. Часто вона називає його Баляс, можливо то його кличка, не знаю, вона написала на його стіні.

— Баляс, я завжди егоїстична, побажаю собі, щоб мені тримався й тримався, і нашій дружбі не було кінця. Всього тобі, що сам собі бажаєш. Кохаю, скубаю і поважаю. Хоч часом не хочу, не дбаю, жартую. Цілую, обнімаю, здоров’я і грошей, або навпаки. Не відомо, як краще. Твоя Киця.

Я хвалю її привітання, як гарно вона побажала. Чекаю поки привітають всі і вітаю ще раз.

— Мовчун, сьогодні ми пили пиво — «за твоє здоров’я!» Передаю тобі привітання: «Бажаємо тобі щастя і творчих успіхів. Всі знають про ваш твір, вирішили перші сто сторінок «обмити» пивом, на кожні наступні, міцність напою буде зростати. Успіху! Арій, Ілентина, Таленка.» Мовчун, ти є з нами! Тримайся!

Мовчун подякував всім нам, а через день це моє привітання тихо прийняв зі сторінки, інші залишив. Не знаю, хто встиг його прочитати. Чи ті на кого я розраховувала прочитали, особливо Киця? Судячи по її поведінці, думаю, що прочитала. Я навмисне вирішила трохи «засвітити» Мовчуна, як співавтора. Натяком дати зрозуміти, що він зі мною пише книгу. Хай «його жінки» бачать, що хтось хоче його «відірвати», що комусь він потрібний. Це подіяло, Киця згадала, що його любить.

Реальність.

— Антон буде сьогодні?

— Ні не буде.

— На роботі? — Кулон підійшов до Таленки і Ілентини, перервав їхню розмову, став розпитувати про Таленчиного чоловіка, свого друга.

— Ні Кулон, він дома залишився з собакою.

— А що у тебе з рукою? — Кулон помітив, що рука у Таленки перев’язана.

— Невдало знімала наплічник, зачепила палець, потягнула. В мене вже було таке з цим самим пальцем. Змастила маззю для коней, яку рекламують зараз, всі нею мажуть і ні в кого ще не було бажаного результату.

— Потрібно попарити, потім натерти спиртом, щоб прогріло. І то все, більш нічого, — радить Кулон.

— Потрібно взяти еластичний бинт і зробить тугу пов’язку, зафіксувати суглоб, — радить Ілентина. Кулон проти пов’язок і проти мазі, наполягає на своєму методі лікування.

— Кулон, розкажи краще про секс, для моєї книжки.

Кулон дивиться на Ілентину, від несподіванки замовкає.

— Який секс? Немає ніякого сексу!

— Розкажи про свій перший сексуальний досвід.

— Не має про що розповідати, то було гидко, мене підставили. — Відкриває і п’є з пляшки, щось схоже на сік чи компот. Повертається і йде геть. Жінки пробують повернутися до розмови, яку він їм був перебив. Пройшовши метрів п’ять, Кулон повертається.

— Мене підставив двоюрідний брат, кузен. Він потім використав те, що я в неї був, щоб з нею розлучитися. Не хотів продовжувати стосунки і використав мене.

Біля них зупинилася група, дві жінки і три чоловіки.

— Ми вийдемо до метро?

— Так! Спуститесь вниз. Але як що ви хочете швидше, то отам поверніть наліво і підете по Фролівській, так буде коротший шлях. — Кулон трохи йде з ними, показує де повернути. Коли повертається, Ілентина продовжує розмову.

— Як що він не хотів з нею бути, то ти тут ні при чому.

— Він сказав: «До тебе ходять всякі». І її покинув.

— У вас з першого разу нічого не вийшло?

— Все у нас вийшло! Я взяв пляшку вина, ковбаску, пішли до неї, вона тоді жила в гуртожитку.

— Ви не збиралися займатися сексом, а випили вина і так склалося?

— Чому не збиралися? Збиралися! Я сказав: «Пішли!» І ми пішли.

— Так вона сама хотіла, чому ти себе виниш?

— В неї була моральна травма, дитина народилася мертва, а чоловік її за це покинув. Вийшло, що я скористався травмою і ще їй травму добавив. Ніколи собі цього не пробачу.

— Ти зустрічався з нею?

— Ні. То був один раз і все. Тільки я забути і простити собі цього не можу. І ти уявляєш, коли я пізніше отримав квартиру, то якраз навпроти того гуртожитку. — Кулон знову п’є з пляшки і по запаху жінки зрозуміли, п’є вино. Випив, зітхнув і відійшов.

— Знаєш, Ілентина, як він відійшов перший раз, я не думала, що ще підійде.

— Я також, була переконана, що він піде, а розповідати не буде.

Кулон знову повертається до жінок, до розмови, і до пляшки.

Зробив ковток, провів очима молоду жінку, звернув увагу на дерев’яну прикрасу на її шиї.

— Я вам краще про останній сексуальний досвід розкажу. Зараз секс є спокійний, не потрібно берегтися, боятися, що вона завагітніє.

— Так це добре, ти можеш розслабитися, отримати задоволення.

— Добре, то добре, та тільки вже нічого не хочеться ні їй, ні

мені.

— Повна гармонія в сексі!

— Та не має в тому ніякої гармонії, Ілентино! Кращі роки, коли хотілося, пройшли марно.

— Кулон, як що зараз до стосунків добавить трохи гостроти?

— Яка гострота? Ти колись пробувала заточити олівець, в якого поламаний грифель? Точиш, точиш, вже, ось-ось, ще трошки, доходиш до грифеля, торкнув, а він зламався. І так знову й знову.

— Не таку гостроту. Наприклад, у вас йде процес, а заходить хтось, може сусід, ти змушений зробити паузу.

— Яка пауза, Ілентина? Не можна робити паузу, бо все зламається, ввесь олівець! Впаде і все пропаде, і олівець розм’якне, розплавиться. Все! Нічого не буде!

— Дерево розплавиться?

— Так, Таленко, розплавиться! — Кулон згадує породу дерева, яке при нагріванні не горить, а плавиться, називає скульптора, який працював з цим матеріалом. Розмова переходить на роботу з деревом, потім на політику.

— Кулон, політика, то вже не про секс.

— Ілентина, вони нас так «трахають», що то якраз і є самий секс. Для сексу потрібно приймати настойку мушки.

— То таке зілля?

— Ні. То такі мухи, комахи, з них роблять настойку для потенції.

— П’ють настойку з тих комах? На що тільки чоловіки не йдуть, ради тої потенції.

Черговий раз Кулон йде геть і знову повертається.

— Коли в мене була любов, то дійсно був секс!

— Це була твоя майбутня дружина?

— Це не важливо. Перший раз ми були з нею під грушею. Ми удвох в ночі під грушею на схилах Дніпра, ото було гарно.

Кулона покликали, і він відійшов до своєї першої дружини. Таленка з Ілентиною так і не дізналися, що відбувалося під грушею на схилах Дніпра.

Реальність.

— Мовчун у мене над морем, два роки тому. Обіцяла, знайшла, маєш.

Читаю від Киці повідомлення. І тільки прочитавши втретє, розумію, Мовчун був там, біля моря з Кицею, два роки тому. Не зараз, а раніше, Киця на морі цього року сама. Фотографії знайомі, Мовчун присилав їх мені, Ілентині майже рік тому. Після свого дня народження Мовчун не виходив в інтернет, за цей час можна було б заїхати куди завгодно. На фото він над морем. Добре що я маю таке фото, це погамувало мою ревність.

— Дякую, Марго! Прекрасно! Це ти робила фото? Де Мовчун зараз? І ще ти обіцяла розповісти про скрипку.

— Розкажи щось про себе. Так правильніше.

— Марго, запитуй. А про скрипочку Мовчун просив тебе мені розповісти. Але ти не хочеш.

Я розумію, чому Киця раптом знайшла фото Мовчуна і прислала. Вона мабуть, прочитала в нього на «стіні» моє привітання. Тепер Киця хоче показати тій жінці, з якою Мовчун щось творить, і про що всі знають, своє право на нього, щоб знала та жінка — Мовчун належить Киці.

— То мій приятель, Баляс. Вчора мав день народження і зустріч однокласників. Жодна печінка, а ні психіка не витримає такого навантаження. Мовчун тепер має «грип». Може ще сьогодні появиться. Наразі шле нам своє шельмівське око, добре, що не павича. Як будуть фото з учорашнього дня, виставлю для огляду. Маю «зелену карту» на фото Баляса.

Пернатий похвалив написане Кицею, натякнув на її шляхетне походження. Може Киця й має шляхетне коріння, мені вона також натякала на свій знатний рід. Я почекала поки Киця кокетувала з Пернатим, потім написала.

— Марго, раз маєш дозвіл, так давай, вистав багато фотографій Мовчуна! Цікаво! Можеш навіть не обов’язково вчорашні.

— Ну, ну, знаю, що любиш Мовчуна, але, що за дуже, то не здорово. Він сам хай себе в кінці покаже. Одноденний «грип», то хіба, тобі той стан знайомий?

— Так буває, з кожним може статися. Потрібно підтримати чоловіка.

— Справжні друзі пізнаються в біді.

— Марго, цікаво, чим він лікується?

— Іване, ти мусиш побачити всі? — Це в розмову втручається Вода, вона пише відразу мені і Мовчуну.

— Де ти, Мовчуне? Поправляй своє здоров’я і повертайся до нас.

— Вода, Марго мені не показує ніяких фото, як я побачу всі?

Схоже, що я написала трохи не по темі, бо Вода радить мені краще подружитися з сьогоднішнім тлумачем. І поки ми виясняємо, як потрібно було написати, Киця зникає з інтернету.

— Напевно, Марго тобі не показує, щоб ти не побачив?

— Чому вона не хоче, щоб я побачив?

— Запитай у неї.

— Я запитую, та не отримую відповіді.

— Іван, я не знаю! Я хочу, щоб ти побачив, але попроси Марго. Вона вже напевно спить, то може завтра.

— Вода, Марго не хоче мені показати, бо дражниться, а ще тому, що не може того зробити. То може зробити тільки Мовчун. Марго тільки хвалиться, що він їй дозволив, а сама не насмілюється.

— Іван, ризикуєш з Марго!

— Вона мабуть уже спить. Завтра мені всипле!

— Ти то написав, супер! Готуйся на завтра!

Настало «завтра», все було тихо і мирно. Киця була, на диво, спокійна. В інтернет вийшов Мовчун.

— Всіх вітаю! Я вже є після «грипу» і даю собі раду, вже подивився фінал волейболістів. Так що вже мені не найгірше. Марго згодилася, бо в мене дуже боліла голова, а вона переживала за мене. Іван, я випив неякісне, як би пив кошерну сливовицю 72 % то і «грипу» би не було.

— Сливовиця, це добрий продукт, — запевняю я, з розумінням справи, а Вода радо приєднується до розмови.

— Мовчун! Добре, що ти уже є! Вчора на-переживалися за тебе немало, а Іван шукав відповідного «тлумача», щоб виразить свою турботу про твоє самопочуття. А сміху було з того тлумача.

— Я власне читав і мило мені, що турбуєтесь про мене.

На свою сторінку Мовчун вивішує фотографії. Зустріч відбувається в кафе. Він сидить на чолі стола. Все культурно і красиво. Прошу вислати мені ті фото по емейлу, висилає мені, Арію.

— То робив наш директор.

— Директор школи?

— Так.

— То всі ваші однокласники?

— Клас не був великий, всього 30 чоловік, в тому числі 6 жінок. Три однокласники уже померли.

— В твоєму класі було так мало жінок?

— Тому, що це був технікум Енергетики.

— Твоя колишня дружина була з вами?

— Так.

Запитую, чи одружена, чи має другого чоловіка. Мовчун говорить, що не має і не думає про це. От так! А я була така мудра, таку переконливу версію написала про його подружнє життя, і те чому дружина пішла від нього. Все розписала, і абсолютно попала «пальцем в небо». Дуже була самовпевнена, тапер я більш обережна.

— Покажи її на фото.

— Перший план зліва.

Я не зразу розумію хто саме, перепитую. Мовчун пояснює. Нарешті бачу, красиву жінку.

— Побачив. На фото твоя колишня дружина не дивиться на тебе. Ображена до тепер?

— Іван, уже не ображена. Забрала мою куртку, бо забув в кафе, так спішив їхати.

— Мабуть був дуже «хороший», раз куртку забув.

— Так спішив.

— Мовчун, куди поспішав? додому?

— Так. Та кошерна сливовиця мене б «звалила». Повернувся о другій годині, а інші бавилися до ранку.

— Ти ще добре тримався.

— Я не спеціаліст до пиття, бракує тренування.

Ще якийсь час розвиваємо тему алкоголю, граємося словами.

Часом мені здається, що Івана Мовчун сприймає, як два в одному, Арій і Ілентина. Не знаю, може мені тільки так здається.

Віртуальність.

На каріматі в тіні скелі ВІН і ВОНА.

— Каву будеш?

Не почувши нічого у відповідь, ВОНА наливає з термоса каву в дві кружки, одну протягує йому.

Не сильний вітер гонить хвилі, чайки пильнують звіддаля, чекають на поживу, вдалині гуляють однороги. Мовчки п’ють каву, час від часу поглядають один на одного. До оголеного тіла місцями прилип пісок. Уже плавали в морі, лежали на піску під сонцем, тепер заховалися в тінь.

— А з вершковим морозивом було б смачніше.

— Чому не сказав раніше, взяли б з собою другий термос з морозивом. — Завмерла, не-донесла кухоль до вуст.

— Ми в віртуальності, можливо, що тут все можливо?

— Так, то так, але тут своя логіка і свої закони. Не можна без законів.

— В політиці можна.

— Політика, це не про секс!

— Ще й який секс!

Відставляє кухоль, відбирає в неї її недопиту каву і також відставляє, обнімає її, лягають поряд на каріматі.

— Як що політика, секс, то я такий не люблю, я не сприймаю насильства.

— Я радий чути це, а то вже боявся, що ти мене…

ВОНА не дає йому договорити. Сідає на каріматі, притискає йому плечі до землі.

— Я тебе, обов’язково! Можеш не боятися, знай, що це буде, як тільки ти захочеш! Але не зараз, я дам тобі трошки часу відпочити після «грипу».

Лягає поруч, горнеться, бере його руку в свою. Потім сміється і заривається обличчям йому в груди.

— Що таке?

— Нічого, просто мені добре. Дуже добре!

Гладить її плече, шию, скуйовдив волосся.

— Любиш холодну каву? Без вершків і без морозива?

— І без цукру також. В термосі ще залишилася гаряча.

Сидять на каріматі, п’ють каву, слухають шум хвиль, дивляться як граються однороги.

«Що буде потім? Хто його знає. Можливо ВІН не захоче бачити її в реальності. Можливо не захоче бачити його ВОНА. А зараз світить сонце, життя чудове. Може погадати на кавовій гущі, що буде далі? Далі буде продовження їхнього роману.» — подумав Голос за кадром.